Чому не можна перехвалювати дітей
Маленьких діточок часто нахвалюють усі навколо. Причому найчастіше люблячі батьки хвалять малюка не за якісь вагомі досягнення, а просто з надмірної любові до свого чада, намагаючись у такий спосіб підбадьорити його і дати стимул для нових звершень.
Усе ж таки, якщо ви хвалите свого малюка, коли він тільки починає ходити, говорити або вчиться читати (писати, малювати), таке заохочення просто необхідне. Чого не скажеш про заохочення дитини старшого віку, у якої не завжди може бути сформована адекватна самооцінка. Вихваляння таких дітей може призвести до наслідків.
Такої думки дійшли вчені з державного дослідницького університету, розташованого в місті Колумбус, штат Огайо, який є третім за величиною в США, що вивчають цей феномен. Едді Брюмельман, доктор наук, який очолює цей проект, стверджував, що надмірна похвала найболючіше б'є по психологічному стану діток із заниженою самооцінкою.
Що означає перехвалити дитину?
Дуже просто. Стандартна похвала звучить приблизно так: «Ти зробив це добре» або «У тебе непогано виходить» Замість цього, батьки часто вживають інші прислівники, а саме: «Ти зробив це дивовижно, приголомшливо, чудово, краще за всіх». Це і називається перехвалити дитину. Причому найчастіше батьки намагаються перехвалювати саме тих дітей, у яких занижена самооцінка, бо їм здається, що саме цій дитині така похвала необхідна більше за інших.
Вченими було проведено два експерименти. Завдяки чому довели, що найчастіше батьки заохочують дітей не за якісь звершення, а за цілком банальні речі і заохочують їх, явно перехвалюючи. Наприклад, група дітей зліпила фігурки з глини. 25% батьків відреагували на твори малюків приблизно так: «Це чудово, просто приголомшливо, ти будеш великим скульптором». Дуже багато батьків помилково припускають, що для діток із заниженою самооцінкою важливо отримувати додаткові заохочення, і намагаються заохочувати їх більше і частіше, чим тільки сильніше погіршують ситуацію.
Під час експерименту дітей розділили на три групи і запропонували їм відтворити картину відомого художника XVIII століття Вінсента Віллема Ван Гога, яка називалася «Дикі троянди». Після того, як картини були завершені, юних обдарувань оцінив нібито «відомий художник». Три групи дітей отримали або звичайну похвалу, або перебільшену, або зовсім ніякої. Другим етапом експерименту дітям запропонували вибрати картину, яку вони мали намалювати за ступенем складності, виходячи з певних цілей: «Ти зможеш легко намалювати цю картину, але нічому не навчишся» або «Цю картину тобі буде важко малювати, і ти багато разів помилишся, але ти зможеш багато чому навчитися».
Діти із заниженою самооцінкою, яких у першій частині експерименту сильно перехвалили, вибрали простий варіант. Їм не хотілося справлятися з труднощами.
Говорити малюкові із заниженою самооцінкою, що він «чудовий» - це палиця з двома кінцями. Дитина може вирішити, що тепер від неї завжди чекатимуть «пишноти», а оскільки вона не зможе такою бути, обираючи складні завдання, отже, потрібно обирати прості та йти меншим шляхом опору. Тому, дорогі батьки, стримуйте бажання надмірно хвалити малюків із заниженою самооцінкою. У їхньому майбутньому це зіграє не останню роль.
