Дивна психологія стосунків чоловіка і жінки: роздуми про любов
Привіт, друзі! Це я – та сама жінка, яка любить пофілософствувати з друзями за чашкою кави і не боїться говорити про те, що багатьох із нас дратує, бентежить і навіть трохи засмучує. Останнім часом помітила одну прикру тенденцію: більшість моїх подружок, і тих, хто вільний, і тих, хто заміжній, з однаковою впевненістю говорять, що всі чоловіки – покидьки. І знаєте що? Ця думка не з’явилася на порожньому місці, і вона аж ніяк не про те, що ми такі вже бідні і незрозумілі.
Якщо чоловік не цінує жінку
От сидимо ми з дівчатами, обговорюємо, і раптом ніби хтось ввімкнув лампочку: а чи не змінилися ми? А може, вони? Чи, може, світ зійшов з розуму і тепер усі очікування, які раніше здавалися простими і нормальними, перетворилися на якісь недосяжні ідеали. Бо ж якщо чесно, кожна з нас хоче, щоб чоловік був уважним, щоб робив приємне, підтримував і просто був поруч. А що отримуємо? Здається, що все навпаки.
Нещодавно мені пощастило поспілкуватися з розумним чоловіком – справжнім джентльменом, який сказав одну дуже важливу річ: кожен нормальний психічно здоровий чоловік прагне зробити приємно своїй жінці і бачити її щасливою. І тут я подумала: ну, якщо це правда, то де ж той підступ? Чому ж тоді стається так, що замість любові – сварки, замість радості – біль, замість турботи – образи?
Жінки і чоловіки: взаємні очікування чи взаємні розчарування?
Візьмемо це просте твердження: жінки хочуть, щоб їх любили і про них дбали. І це справді так. Але ось у чому штука – любов до конкретної людини з її "тараканами" в голові і комплексами – це вже інша історія. Адже ніхто не ідеальний, і коли ти дізнаєшся про всі ці дрібниці, які раніше не помічав, починаєш розчаровуватися. І це стосується обох сторін.
Звідси й ті самі "підсічки" один одному, які раптово переростають у справжні битви. І це не тому, що чоловіки сволочі за природою, а тому що взаєморозуміння зникає десь на шляху між очікуваннями і реальністю.
Давайте подивимося на психологію чоловіка і жінки
- Психологічні комплекси – кожен з нас приносить у стосунки свій багаж, який часто заважає бути відкритими.
- Очікування vs. реальність – соціальні мережі малюють ідеальні картини, але реальне життя зовсім інше.
- Комунікація – багато проблем виникають через банальне нерозуміння або відсутність чесної розмови.
- Тиск суспільства – від чоловіків чекають бути "сильними", а від жінок – "ідеальними", що створює додатковий стрес.
- Емоційна втома – обом сторонам іноді просто не вистачає сил бути добрими і терплячими.
Що з цим робити? Чи є вихід із цього замкнутого кола?
Як на мене, ключова річ – це чесність і реальне прийняття одне одного. Не ідеальних, не бездоганних, а саме таких, з усіма їхніми "тараканами". Бо коли ми хочемо, щоб чоловіки були просто "супергероями", а вони хочуть, щоб ми були просто "зрозумілими і підтримуючими", виникає розрив. Потрібно вміти говорити про свої почуття, страхи й образи, а не накопичувати їх, щоб потім вибухнути в найгірший момент.
І ще: любов – це не тільки великий романтичний жест, а й щоденна маленька праця. Хтось має робити цей крок назустріч, хтось – інший. Без роботи з обох сторін любов швидко перетворюється на рутину, а потім і на холодність.
Підсумки
Жінки, що вважають чоловіків сволочами, не помиляються, якщо дивитися на ситуацію поверхнево. Проте ця думка – це не вирок чоловікам, а сигнал про те, що між нами щось серйозно зламалося. Можливо, і чоловіки, і жінки забули, що любов – це не тільки почуття, а й вибір. Вибір пробачати, розуміти і підтримувати навіть тоді, коли це не легко.
А ви як думаєте? Чи можна зберегти любов у світі взаємних претензій? Чи варто знижувати планку? І чи не перетворюємо ми самі свої очікування на пастку, з якої потім важко вибратися?
Любити – це мистецтво, яке вимагає не тільки серця, а й здорового глузду.
